Тихо грозы рисуют портрет состояния сердца,
Пальцы нежно прошлись перебором по струнам души,
Если сыро внутри ты в любовь постарайся одеться,
И живи настоящим разрушив мечты-миражи.
Ты дешевым романам не верь, тем что счастье рисуют,
Небылици, как явь, преподносят страници тех книг,
Ведь формат той любви, что описан там, не существует,
Феерверком взорвётся в мозгах и ищезнет в тот миг.
Если больно от дружеских слов - ты не трусь и не бойся!
Продолжай быть собой, не ищи в других людях подвох,
И на зло им не мсти, так бывает, но ты успокойся.
Будет всё позади, а затем облегчения вздох.
Верь - случится, надежда исполнит желания сердца!
Хоть весь мир не такой, идеалы забыты уже,
Пусть теплом твоих мыслей и дел твоих мог бы согреться
Каждый, кто прикоснулся немножечко к твоей душе.
Ирина Фридман,
Germany, Mettenheim
Люблю Бога и людей! Пишу от всего сердца!
Прочитано 544 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
